Історія

шкільної бібліотеки

             Вивчаючи історію створення бібліотек при школах та інших учбових закладах ми бачимо, яку велику роль відіграє книга в житті людини.

Перші бібліотеки з’явилися дуже рано – в стародавній Греції та Римі.

Вже тоді виникнення книжкових зібрань стало логічним продовженням швидкого інтелектуального розвитку Середземноморської цивілізації.

Історія бібліотеки загальноосвітньої школи №1 тісно пов’язана з історією самої школи. Свій початок історія школи бере у далекому 1912 році, коли на кошти  місцевого земства було збудовано і відкрито приміщення чоловічої гімназії імені Дому Романових. Воно знаходилося на місці сучасного магазину „Прогрес”. Директором  гімназії  був  призначений  чех  за національністю Федір  Осипович Коваржик.

                Після лютневої революції  1917 року  Костянтиноградська земська чоловіча гімназія імені Дому Романових була перейменована у Костянти-ноградську земську чоловічу гімназію  імені Т.Г.Шевченка. В перші десятиліття  радянської влади в цьому будинку  розташовувалася  середня     школа №1. Сучасне приміщення середньої школи № 1 було  збудовано лише у  1938  році. Тоді в ньому розташовувалася середня школа № 2. Щоб забезпечити повноцінну роботу школи, частина старшокласників була переведена з  СШ № 1. Перший випуск середньої школи № 2  відбувся у 1940 році. Директором  школи  в той час  був  І.О.Мірошник.

               З початком Великої Вітчизняної війни у приміщенні школи розгорнувся евакогоспіталь № 3294, начальником якого був Сергій Гордійович Буланий. За чотири дні до окупації, тобто  16  вересня 1941 року, госпіталь  було  евакуйовано в Чемкент. В роки тимчасової окупації Краснограда німецько-фашистськими загарбниками (з 20-го вересня 1941 по 19-те вересня 1943 року)  у будинку  школи працював німецький госпіталь.Під час війни в Красноградському районі діяло комсомольско-молодіжне  підпілля. Його очолював дев`ятикласник  СШ № 2 Анатолій  Бондар. До складу підпілля входили учні школи: Філонова (Горбань) Галина, Губенко Володимир, Пустовойт Володимир. Підпільники  складали та розповсюджували  листівки, рятували молодь від примусових робіт в Німеччині, надавали допомогу пораненим  радянським воїнам, збирали  та передавали радянському командуванню  розвідувальну інформацію.

                Після звільнення  міста  у вересні  1943 року  школа  відновила свою роботу. Оскільки в роки Великої Вітчизняної війни  будинок школи був зруйнований вщент, місцеві органи  влади  вирішили  змінити  нумерацію  шкіл.  Так середня школа № 2  перетворилася  у  середню  школу  № 1.

                 При школі була бібліотека, але відомості про першого бібліотекаря було втрачено. Вчителька молодших класів Лінська Надія Миколаївна, яка дуже давно працювала в цій школі, сама починала навчання з першого класу в ЗОШ №1 в 1939 р. Вона згадує, як на відмінно закінчила 2-й клас, відзначений урочистою лінійкою, яка відбулася 2-го червня 1941 року. З початком війни навчання в школі припинилося. Надія Миколаївна згадує, як вчителька  дозволила забрати додому на зберігання шкільні речі, а вона взяла на зберігання з бібліотеки книжечку «Загадки» 1938 р. видання, яку вона зберегла до цього часу . Бібліотекаря вона не пам’ятає.

                  З 1947 року бібліотекарем була Усова Таїсія Андріївна, яка працювала до 1982 р. 35 років віддала Таїсія Андріївна бібліотечній справі. Скромна і водночас щедра, вона зі знанням бібліотечної справи намагалася привити учням любов до книги. Свою естафету вона передала бібліотекарю Марченко Ніні Іванівні, яка працює вже 33 роки в шкільній бібліотеці.

                Завуч школи  Бутенко Ольга Михайлівна навчалася в той час в цій школі і згадує : «Я дуже любила читати, постійно відвідувала бібліотеку. Пам’ятаю, як тоді підручники ще продавалися і ми допомагали Таїсії Андріївні принести їх з магазину. Вона давала нам дуже цікаві книги і ми були дуже раді».

                На початку  існування бібліотечний фонд складав 850 екземплярів довідкової та методичної літератури. Зовсім мало було підручників. Першою записана в інвентарній книзі під № 1 в 1947 році книга М.Старицького 1944 року видання. Бібліотека була укомплектована творами : Чехова, Пушкіна, Гоголя, Корнійчука, Коцюбинського, Л.Українки. Книги старих видань збереглися і до цього часу. Вони використовуються як історія книги в проведенні бібліотечних уроків, заходів про книгу під назвою «Книги – пенсіонери». Сьогодні у фонді бібліотеки разом з творами М.Грушевського, В.Грінченка, П.Загребельного, М.Костомарова, В.Малишка, О.Субтельного, З.Тулуб, Д.Яворницького читачі можуть знайти твори сучасних письменників: О.Бердника, В.Винниченка, М. Вороного, Е. Гуцало, Л. Костенко, В.Стуса та багатьох інших, раніше невідомих авторів. Впродовж значного часу із своєї історії школа була російськомовною.  Тому у фонді було більше книг російською мовою видання. З кожним роком фонд бібліотеки зростав і на початок 1982 року становив   8 453 екземплярів, а на сьогоднішній день фонд налічує 16 700 екземплярів художньої та 23 244 екземплярів підручників.

Бібліотека має три кімнати : абонемент, книгосховище і для фонду підручників.У бібліотеці склалася певна система роботи з краєзнавчою літературою, частиною якої є постійно діючий куточок «Рідний край», де зібрані матеріали про наше місто, про історію й сьогодення, про видатних людей Красноградщини. Вчителі й учні мають змогу користуватися краєзнавчою картотекою. Харківщина, зокрема красноградська земля, - край багатих літературних та мистецьких традицій. Тут жили й творили І.Цюпа, А.Хижняк, І.Сенченко, Л.Первомайський, В.Щоголів та О.Копиленко, ім’я  якого з 1960 року носить ЗОШ №1 м. Краснограда.

В бібліотеці зібрано багато матеріалів про О.І. Копиленка, які складають основу експозиції відповідного "Куточку-музею”. Цей  невеличкий музей гостинно приймає відвідувачів, які цікавляться літературною історією Красноградщини. Тут проводяться екскурсії, різноманітні зустрічі, триває пошукова робота. Цей аматорський музей завдячує своїм існуванням кропіткій пошуковій роботі, яку започаткувала шкільна бібліотека. Переписка з сім’єю письменника розпочалася ще в 70-і роки 20-го сторіччя. У музеї зберігаються особисті листи брата, дружини, сина та онуків Олександра Iвановича.

                  Сьогодні зв’язки продовжуються з онуками О.І.Копиленка – Олександром Любимовичем та Марією Любимівною. Вони достойні імені
свого талановитого діда - онук очолює інститут правознавства при Верховній Раді, доктор юридичних наук. Марія Любимівна – журналістка, працює в м. Києві.

Син О.І. Копиленка, Любим, відвідав школу у 1990 році, в 90-ту річницю з дня народження письменника й презентував сучасне видання  книги письменника «Буйний хміль», яка не видавалася 60 років. У школі стало традицією відзначати дні письменника-земляка. У 1980 році до Краснограда приїздили українські письменники: Всеволод Нестайко, Віктор Близнець, Олександр Пархоменко, Анатолій Давидов. Їх приїзд був пов’язаний з історією Красноградщини, нашими видатними земляками, один із яких О.Копиленко. У зв’язку  з його 80-річчям Спілка письменників України вирішила провести вручення премій нашого земляка саме в Краснограді.

            В бібліотеці зібрано матеріал з періодичних видань про вручення редактором журналу «Барвінок» премії О.І. Копиленка кращим дитячим письменникам Кілька  разів школу відвідували гості із журналу «Барвінок», які також подарували школі книги. Ця робота сприяє розвитку уяви учнів про літературну творчість.

У 1987 році 2-В класу нашої школи на чолі з своєю вчителькою Лінською Надією Миколаївною почали переписку з дитячим журналом "Барвінок”. Діти надсилали свої замітки та малюнки до цього журналу та газети "Зірка”. Так учителька прищеплювала дітям любов до книги та рідного слова.

1-го вересня 2002 року онуки О.І. Копиленка відвідали нашу школу, й подарували картину "Київська лавра”, яка нині знаходиться у шкільному музеї.  Із хвилюванням відвідали онуки дідову хату, побродили у теплій воді Берестової, яку так любив їхній дідусь, помилувалися затишними вулицями нашого славного міста. Уже після від’їзду Олександр Копиленко молодший, прислав у шкільну бібліотеку книги із правознавства, запрошував  приїздити до Києва. Отож, ниточка пам’яті про славетного письменника, чудову людину не переривається...”. З родиною О.І. Копиленка постійно спілкується завідуюча шкільною бібліотекою. Нещодавно бібліотека отримала черговий подарунок від онуків письменника  - книгу «Спогади про Олександра Копиленка, яка вийшла з друку в 1971 році. Надходження книги до бібліотек було вкрай обмежене. Ця книга - сімейна реліквія Копиленків, тому вона є цінним подарунком для школи.

Онук О.І.Копиленка -  Олександр Любимович Копиленко в шкільній бібліотеці

Стало традицією проводити зустрічі з письменниками- земляками :

Касиловим Ю.І., Єфремовим О., Добринченко Н.В., місцевим композитором, бувшим учнем нашої школи Волощуком В.М.,  відбулася зустріч з Харківським дитячим письменником Едуардом Звоницьким. Ці зустрічі виховують любов до рідного краю, національну свідомість, пропагують літературу сучасних письменників рідного краю, збагачують в учнів художньо – естетичні смаки, розвивають пізнавальний і пошуковий інтерес.

Зустрічі з місцевим художником Михайлом Ткаченком та з поетом Юрієм Касиловим (фото зліва).

Школу відвідували письменники – земляки,  ветерани, художники.

Серед них :

1987р. – В. Моруга – редактор журналу «Барвінок», 1990р. – син Олександра Копиленка -Любим Олександрович Копиленко- заслужений журналіст України, 2002 р. – онуки  О. Копиленка -  Олександр  Любимович Копиленко, правознавець,доктор юридичних наук, директор інституту   законодавства при Верховній Раді України, онука -  Марія Копиленко – журналіст,  у 2003р. – В.І.Красюк – письменник-земляк, у 2005, 2007, 2008 р.р.- онуки О.Копиленка- О.Л.Копиленко, М.Л.Копиленко. 

        Шкільна бібліотека веде спільну роботу з районною дитячою бібліотекою.

Разом  проводяться різні заходи, зустрічі.